Художня література у всебічному розвитку дитини
та підвищенні її життєвої компетентності
Художня література – невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.
Іноді величезною проблемою для дорослого стає привести свого малюка до дитячого садка і залишити його там. БЕЗ СЛІЗ! Тобто залишити дитину в садку — проблема не така велика. Проте зробити так, щоб малюк не розплакався, не хапався щосили за маму, тата чи бабусю, не кричав так, що чутно навіть за три квартали, — ось справді складне завдання. У цій статті ми розповімо батькам про те, як змінити ситуацію, зробити так, щоб дитина йшла в садок із задоволенням та усмішкою, не почувалася кинутою і самотньою, не переживала прикрість і нерозуміння.
Маленькі забіяки становлять для дорослих справжню проблему. Що з ними вдіяти? Бити? Але де ж логіка? Агресією карати за агресію, подаючи приклад такої самої агресивної поведінки, що виражена навіть більшою мірою, зовсім неправильно. Читати нотації? Хто хоча б раз це спробував, знає, що це безрезультатно. Не звертати уваги на агресивні витівки малюка? Але ж йому й самому непросто переживати власну поведінку.
Навіщо взагалі потрібен сімейний архів? Навіщо зберігати всі ці чорно-білі і кольорові картки, старі листи і затерті документи? Річ у тому, що сімейні традиції допомагають нам у вихованні дітей. Не даремно ж ми говоримо дитині: «У нашій сім’ї так не прийнято», «Ти — гордість нашої сім’ї». Та й для дитини важливо знати, ким були його прадідусі і прабабусі, як вчилися його бабусі і дідусі, які нагороди здобув тато на змаганнях і навіть яка бирочка висіла в нього на ручці в пологовому будинку. Діти обожнюють розповіді про те, як тато і мама були маленькими, а ще про те, «що було, коли мене не було». Що це дає? Дослідження психологів показують, що люди, у чиїх родинах існують хай і недовгі, але все-таки традиції, почуваються впевненішими в житті. Вони рідше схильні до депресій, вірогідніше постараються зберегти родину, а не розлучатися.
Чому братики й сестрички, які дуже люблять одне одного, нерідко конфліктують, обзиваються, б’ються, псують іграшки та скаржаться одне на одного? Тому, що саме в такий спосіб вони ділять батьківську любов і увагу, загальну територію. А ще в таких домашніх умовах вони тренуються будувати взаємини зі світом, і родина виявляється моделлю, на якій можна спробувати поводитися по-різному. Є кілька розумних принципів, яких слід дотримувати, якщо ви хочете, щоб взаємини між вашими дітьми були гармонійними.