Новини
В гості друзів зустрічаємо
Гра - модель життя
Чому діти так люблять гру? Чим вона приваблює їх? Звідки беруть вони енергію, щоб безупину бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками?
Василь Олександрович Сухомлинський називав гру величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра для дошкільника — справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями. Водночас вона для нього вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б витратити значні зусилля. Вільно, без натиску дорослих малюк засвоює різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Тому й беруть гру на озброєння вчителі, вихователі, батьки.
Якщо малюка, просто попросити посидіти спокійно, це йому дається важко. Варто ж йому запропонувати роль, скажімо, вартового, розвідника, і бажаний спокій на якийсь час забезпечений.
На жаль, у деяких родинах можна почути: "Годі тобі гратися, іди займися чимось серйозним!", "Візьми краще книжку в руки, ніж возитися із солдатиками!", "Іди на вулицю гуляй, нічого тут байдикувати!" тощо. Так, самі того не підозрюючи, батьки випускають з-під свого впливу основну діяльність дошкільняти, в якій він розвивається, найповніше виражає себе.
Гра готує дитину до навчання і праці. Який малюк у грі, таким він буде і в праці, вважав А.С.Макаренко. Він доводив, що лише та гра добра, в якій дитина активна, самостійно мислить, долає труднощі.
У дворі, в дитячому садку можна інколи побачити дитину, яка стоїть осторонь від усіх. Це має занепокоїти батьків. Чому малюк не бавиться разом з іншими? Захворів, надто боязкий, чи просто не вміє гратися?
Чому ж дитина, яка не вміє гратися, має тривожити нас? Відомо, що на кожно -му віковому щаблі дитинства закладаються якості, які матимуть дуже важли - ве значення для особистості в дорослому житті. Найважливіша з них у дошкільному віці — уява. Сама гра — уявна ситуація. Ось малюк, бавлячись кубиком, пересуваючи його по столу, вигукує якісь звуки. Він — машина. Ви помітили, як діти вміють не нудьгувати і як винахідливо виходять із становища при дефіциті іграшок? Як легко шматок звичайного дроту може стати у них навушниками для радиста або кермом автомобіля. Вони вміють придумати, у що гратися, що сказати і як діяти в кожній ролі. Такі діти в дитячому садку і в дворі стають організаторами ігор.
Гра розвиває у дошкільнят здатність, так би мовити, діяти в уяві. Природно, що ті з них, хто має розвинену уяву, легше вчаться в школі, їм легше пізнавати навколишній світ, бо вони можуть уявити предмети і явища, недоступні без посере -дньому сприйманню.