Чому діти так люблять гру? Чим вона приваблює їх? Звідки беруть вони енергію, щоб безупину бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками?

Василь Олександрович Сухомлинський на­зивав гру величезним світлим вікном, крізь яке в духовний  світ дитини вливається  живильний  потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра для дошкільника — справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями. Водночас вона для ньо­го вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах дове­лося б витратити значні зусилля. Вільно, без натиску дорослих малюк засвоює різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Тому й беруть гру на озбро­єння вчителі, вихователі, батьки.

Якщо малюка, просто попросити посидіти спокійно, це йому дається важко. Варто ж йому запропонувати роль, скажімо, вартового, розвідника, і бажаний спо­кій на якийсь час забезпечений.

На жаль, у деяких родинах можна почути: "Годі тобі гратися, іди займися чимось серйозним!", "Візьми кра­ще книжку в руки, ніж возитися із солдатиками!", "Іди на вулицю гуляй, нічого тут байдикувати!" тощо. Так, самі того не підозрюючи, батьки випускають з-під сво­го впливу основну діяльність дошкільняти, в якій він розвивається, найповніше виражає себе.

Гра готує дитину до навчання і праці. Який малюк у грі, таким він буде і в праці, вважав А.С.Макаренко. Він доводив, що лише та гра добра, в якій дитина активна, самостійно мислить, долає труднощі.

У дворі, в дитячому садку можна інколи побачити дитину, яка стоїть осторонь від усіх. Це має занепоко­їти батьків. Чому малюк не бавиться разом з іншими? Захворів, надто боязкий, чи просто не вміє гратися?

Чому ж дитина, яка не вміє гратися, має тривожити нас? Відомо, що на кожно -му віково­му щаблі дитинства закладаються якості, які матимуть дуже важли - ве значення для особистості в доросло­му житті. Найважливіша з них у дош­кільному віці — уява. Сама гра — уяв­на ситуація. Ось малюк, бавлячись ку­биком, пересуваючи його по столу, вигукує якісь звуки. Він — машина. Ви помітили, як діти вміють не нудьгува­ти і як винахідливо виходять із стано­вища при дефіциті іграшок? Як легко шматок звичайного дроту може ста­ти у них навушниками для радиста або кермом автомобіля. Вони вміють придумати, у що гратися, що сказати і як діяти в кожній ролі. Такі діти в дитячому садку і в дворі стають орга­нізаторами ігор. 

Гра розвиває у дошкільнят здатність, так би мо­вити, діяти в уяві. Природно, що ті з них, хто має роз­винену уяву, легше вчаться в школі, їм легше пізнавати навколишній світ, бо вони можуть уявити предмети і яви­ща, недоступні без посере -дньому сприйманню.